Друга світова война
Першы дотыкы войны село зажыло барз скоро. Уж восени 1939 року тады переходжали першы ґрупы біженцїв з Польщі. Господарьска кріза жытелїв ся в першых роках войнового словеньского штату згіршыла.
Першыма жертвами режіму ся стали жыдівскы фамелії. Зо села были в 1942 роцї насилно одволочены три худобны родины (родина Павла Меллера, Баруха Меллера і Берка Берковіча). Зо шістнадцятёх душ ся кінця войны дожыв єден чоловік. На маєток властників Егренберґа, Росенблута і Ґросса была увалена штатна справа.
Подїї наберали на силї од лїта року 1944. Зачатком юла ся заставила в селї партізаньска бріґада Александра Нєвского, котра під веджінём підплуковника В. А. Карасёва- Степанова тады переходила з Ґенералного ґувернаменту (в Польщі) через Дукляньскый перевал до Черґовскых гор. Цїла бріґада подля розвідчіків словеньского штату мала аж 700 людей і 400 конїв.
До области прямых фронтовых боїв ся село дістало уж занедовго по зачатю Карпато-дукляньской операції. На куртый час єй обсадили уж 21. септембра єдноткы 1. ґардового збору ґенеральмаёра В. К. Баранова. Тоты єдноткы ся дістали до обключіня і по куртых боях ся пробили назад к 38. армадї. 24. септембра – по їх уступі, пришли до села нїмецькы войска. Наслїдовала летадлова атака войск Червеной армады (ЧА), при котрій село, бомбардоване запалныма і выбушныма бомбами, было счасти розбите.
Жытелї села дістали розказ на евакуацію. Векшына родин одышла до сел в околіцї Ґіралтовець, дакотрых евакуовали к Пряшову.
В сназї переломити фронту, проникли войска ЧА через лїсы коло Баранёго – Вышнёй Писаной. 5. октобра 1944 войска 241. дєлострїлецькой дівізії плуковника Т. А. Андрієнка і 242. танкова бріґада плуковника М. Тімофеєва Вышню Писану ослободили. Нїмецькы войска ся опевнили южнїше од села і фронта ся стабілізовала.
По неуспішных пробах проникнути через ужину над селом Крайна Поляна, совєтьске велїня вырїшыло змінити напрям головного удару. По новозбудованій танковій дразї через лїснатый погранічный гребінь совєты транспортовали до Вышнёй Писаной танкы. Наслїдовала атака, котра ся змінила на найвекшу танкову битку на теріторії Словеньска. Нїмецьке дєлострїлецтво, котре острїлёвало танковый простор войск ЧА, змінило Вышню Писану на руїны. Участником боїв была і 1. бріґада Чеськословеньского армадного збору в СССР, котра з наступного простору выходно од Вышнёй Писаной атаковала коту 536 Явіра на юг од села. Внаслїдку великых страт на жывотах людей, цїлу долину села Капішова назвали вояци ЧС „Долинов смерти“.
У 1945 роцї было в селї екзгумованых 481 погынувшых героїв ЧА. Ідентіфіковати ся подарило лем 18 призвіск. Похованы суть при памятнику Совєтьской армады у Свіднику. Як свідоцтво тых подїй быв у 1970 роцї в селї іншталованый совєтьскый танк Т – 34, котрый припоминать приход і атаку танковой бріґады ЧА.
Траґічным мементом войновых подїй суть мена родаків зо села, котры загынули у войнї. Суть то: Петро Родак, Ян Дубівскый, Василь Хованець, Ян Гвозда, Анна Сливиньска, Юлія Хованцёва, Деметер Ванат, Василь Кухта, Марія Ванатова, Михал Ванат, Осиф Крайковіч, Василь Калин, Осиф Бернатьскый, Анна Костикова, Зузана Гвоздова.
В селї зістало 6 вдовіць і 19 сирот. Інвалідами зістали Михал Кухта, Анна Кухтова і Осиф Родак. По войнї в селї зістала небезпечна невыбухнута муніція. У 1950 роцї загынули при выбуху мінометного набоя 7-річный Янко Родак і 10-річный Андрій Кухта. У 1956 роцї одорвало руку Михалови Гвоздови а іщі 16. мая 1983 быв при выбуху дєлострїлецького набоя в Нижнїй Писаній смертельно зраненый 17-річный Владимир Ванчішін з Вышнёй Писаной.
Памятник, котрым жытелї села дали почливость жертвам войны, быв в селї одкрытый 5. октобра 1988.
За поміч жытелїв села при ослободжіню, Вышнїй Писаній удїлив тогдышнїй презідент Антонїн Новотный памятну медайлу (1959) а пізнїше презідент Людвік Свобода высоке штатне вызнаменаня Орден Червеной звізды (1969).
Мож конштатовати, же і днесь жытелї села находять в околіцї актівну муніцію, котра не дає забывати на страшны часы войны.
